Гравець житомирського «ІнБев/НПУ» Максим Войток проаналізував причини невдалого виступу команди у минулому сезоні та розповів про те, як футзал і пляжний футбол доповнюють одне одного. В інтерв’ю futsalua.org поговорили про благодійність, вегетаріанство, запрошення від різних клубів, і про минулий сезон для житомиро-київського клубу.
– В дитинстві ти починав з ДЮСШ «Динамо» (Київ). Можеш назвати трьох відомих вихованців «Динамо», які зробили круту кар’єру у футзалі?
– Микола Костенко, здається. Можливо, ще Олег Шайтанов і В'ячеслав Листопад?
– З двома першими ти не помилився, а В'ячеслав Листопад вихованець «Оболонь-Зміна».
– А хто ж третій? Тарас Шпичка?
– Максим, тобі трохи вдалося пограти разом з братом у «Київ-НПУ». Що відчував, коли виходив разом з ним на майданчик?
– Дуже радий, що вдалося пограти з братом. Для мене це був особливий час.
– Чому не вдалося себе в повній мірі проявити у «ХІТі»?
– Мабуть, коли немає точок дотику, то складно на щось розраховувати. Але як би там не було, для мене це був цінний досвід.
– Всю свою футзальну кар’єру ти провів у Києві, хоча начебто були пропозиції від команд з інших міст. Чому так?
– Дійсно, свого часу запрошували до харківського «Локомотива». Були пропозиції від «Кардиналу-Рівне», з білоруської команди. Але любов до пляжного футболу взяла гору (посміхається).
Користуючись нагодою, хочу подякувати керівництву «ІнБев/НПУ» – Костянтину Кожанову, Михайлу Соколовському і Валерію Директоренку – за лояльне відношення до моїх викликів у період футзального сезону на змагання з пляжного футболу.
– Минулий сезон для «ІнБев/НПУ» вийшов дуже невдалим через провалену підготовку. На що міг би замахнутися зібраний колектив за ідеальних умов?
– У попередньому сезоні команда будувалася вже в ході самого чемпіонату. Відбувалася постійна ротація складу гравців. Все це, звісно, вплинуло на старт у чемпіонаті. Проте десь в кінці першого кола вже відчувалися позитивні зміни як в самій грі, так і в результатах. Думаю, якщо взяти ідеальний варіант з підготовкою і сталим складом, то шансів на потрапляння в шістку було б значно більше. Дуже багато очок ми втратили на початку сезону, коли в команді відбувався період становлення.
– Кого можеш назвати справжнім лідером об’єднаної команди і чому?
– Окремо когось виділяти не стану. Звісно, є кістяк на якому будується гра команди. Втім, загалом в цьому сезоні кожен з гравців міг проявити свої лідерські якості в окремо взятому матчі.
– Відчуваєш, що «ІнБев/НПУ» все більше стає житомирською командою?
– Так, звісно. Відчуваю, що це саме житомирська команда.
– Гроші грають у футзал? За рахунок чого «ІнБев/НПУ» міг би протистояти таким фінансово сильним за українськими мірками колективам як «Продексім» чи «ХІТ»?
– Звичайно, фінансові можливості - це важлива складова. Маючи достатнє фінансування є можливість залучати фахівців, сильних гравців, легіонерів і т.п. Це все впливає на результат в цілому.
Та практика показує багато прикладів, коли команди, які є начебто нижчими за цими показниками, є конкурентоспроможними.
Так, можна дещо поступатися в класі, ще якихось моментах, але компенсувати іншими якостями - самовіддачею, дисципліною, організованістю, стратегією. Звичайно, все це при певному рівні виконавчої майстерності.
– Ти багато граєш у закордонних клубах пляжного футболу. Чи не дає це якихось можливостей продовжити там і футзальну кар’єру?
– Футбол – це також і комунікації, тому теоретично це можливо. До речі, на початку цього року в мене була пропозиція від футзального закордонного клубу. І пляжний футбол частково цьому посприяв. Але на той момент я вже вирішив, що сезон проведу в «ІнБев/НПУ».
– Ти основний гравець збірної України з пляжного футболу. Припустимо гіпотетичну ситуацію, що тобі одночасно прийшов би виклик і туди, і у футзальну збірну. Як би ти розставив пріоритети?
– Цікаве запитання (посміхається). Думаю, що потрібно більш розгорнуто дивитися на це. Залежно від того, на які змагання прийшов би виклик. Якщо змагання були б гіпотетично однаковими за рангом, то більше схиляюся до пляжного футболу (посміхається).
– Які якості з пляжного футболу допомагають тобі у футзалі і навпаки?
– Хочу сказати, що ці два види футболу доповнюють один одного. Гра на піску потребує високих координаційних навичок, фізичних і технічних можливостей. І водночас, коли ти проводиш роботу з м’ячем після цього в залі, то всі ці речі даються тобі набагато легше. Так і футзал, окрім технічної майстерності, яку він дає, доповнює пляжний футбол тим, що це досить динамічна гра. Висока концентрація уваги, вміння швидко переключати своє мислення, бачення майданчика плюс швидка робота з м’ячем – все це також є і у пляжному футболі. Звичайно, це різні види спорту, але у них є багато чого спільного.
– Ви з Ігорем Борсуком часом не б’єтесь об заклад хто з вас у футзалі заб’є більше голів через себе?
– Ні (посміхається). Ігор – справжній майстер! А такі голи і акробатичні трюки з м’ячем є справжньою окрасою матчів.
– Як ти прийшов до вегетаріанства?
– Мене завжди цікавили і наразі цікавлять теми харчування. Тому спершу це мало, скажімо так, фізіологічні мотиви. Та з часом приходить більш поглиблене розуміння цього і етичні норми також тут мають місце.
– Знаю, що ти багато займаєшся благодійністю. Розкажи про це докладніше.
– Спочатку це була особиста ініціатива – шукав, запитував як і що можна організувати. Зараз часто запрошують на такі заходи. Якщо з’являються якісь ідеї, намагаємося їх реалізувати.
До речі, восени разом з «ІнБев/НПУ» і Благодійним фондом Єлизавети Юрушевої організували спільний цікавий захід. Хочу подякувати керівництву клубу – Костянтину Кожанову, Валерію Директоренку, Михайлу Соколовському та всім гравцям команди, що підтримали та допомогли реалізувати цей проект.
Відвідуючи дитячі будинки і табори, досить часто темою мого виступу є фізична активність, спорт і його роль у житті: Наскільки це важливо? Що це дає мені в житті? Спілкуємося про звички і яка їхня роль, як вони впливають на наше життя. Також говоримо про те, які цінності у кожного в житті і що це для них значить.
Також організовуємо спортивні заходи. Дітям ігрова форма дуже подобається (посміхається). Все відбувається ось в такому симбіозі.
Та найцінніше, що ми можемо зробити для цих діточок – приділити їм увагу, оточити їх турботою, допомогти відчути радість спілкування, вислухати і почути їх.
– Які у тебе плани на новий сезон?
– Зараз я більше сконцентрований на пляжному сезоні. Що стосується футзалу, то є певні думки, але щось конкретне говорити поки що зарано.
